January 23rd, 2014

Это провал

(no subject)

Originally posted by asya_sh at post
Іван Франко

Беркут (фрагмент)

Я не люблю тебе, ненавиджу, берку́те!
За те, що в груді ти ховаєш серце люте,
За те, що кров ти п’єш, на низьких і слабих
З погордою глядиш, хоч сам живеш із них;
За те, що так тебе боїться слабша твар,
Ненавиджу тебе за теє, що ти цар!
І ось блищить мій кріс — ціль добра, вистріл певен,
І вбійчеє ядро під хмари понесе він.

І замість нести смерть згори на земне ложе,
Ти сам спіткаєш смерть під хмарами небоже.
І не як божий суд, але як труп бездушний
Ти впадеш, судові тих моїх куль послушний.
І не остатній ти! Нас є стрільців стосот;
І все, що звесь беркут, полоще кров’ю рот,
Вивищуєсь над мир, тривогу й пострах сіє, —
Те кулі не уйде, як слушний час наспіє.
А труп бездушний ми без жалю, без промови
Ногою копнемо й підемо дальш на лови.
Это провал

Katsovim :)

Once an animal has been slaughtered and certified as kosher, it is cut up by the katsef, the butcher, whom we met briefly in Chapter Seven. The katsef usually bought the animal, then took it to the shoykhet, who killed it, inspected it, and returned the kosher carcass to the katsef, who turned it into steaks, chops, and so on. Katsovim (the plural) were the tough guys of European Jewish society, forever threatening shoykhtim and rabbis who declared too many animals treyf, and often functioning as the first line of defense against both goyim and Jewish undesirables: when it came time to beat up the Jewish pimps, the katsovim were usually at the head of the mob. A katsef’s shop is called a yatke, “a meat shop,” and invariably features a yatke-klots, a butcher block, for cutting the meat.

From "Born To Kvetch" by Michael Wax